Слово "небилиця" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НЕБИЛИ́ЦЯ, і, ж.

1. Те, чого немає в дійсності; неправда, вигадка. [Омелян:] Ви скажіть мені, пане війте, відки ви смієте розпускати про мене і про мою сестру якісь небилиці? (Фр., IX, 1952, 174); Останнім часом деякі знайомі Вершиніна почали відверто сторонитись його, певне, повіривши небилицям (Гур., Життя.., 1954, 351); // Нісенітниця, дурниця. — Ви біля гадюки сиділи? — нічого не розуміючи, подивився [Яків] на попа, чи він сповна розуму верзе таку небилицю (Стельмах, І, 1962, 486).

◊ Городи́ти небили́ці див. городи́ти.

2. Невеликий фольклорний твір з сатиричним або гумористичним змістом, побудований на каламбурі. Оригінальним видом фольклору є небилиці — своєрідні каламбури, пройняті іронією (Веч. Київ, 23.VІІ 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 248.