НЕБИТКИ́Й, а, е. Який не розбивається при падінні чи ударі (про посуд, скло і т. ін.). Квартири майбутнього — це пластмаса, небитке скло, що можуть стояти віками (Рад. Укр., 11.V 1963, 2); Небиткий посуд.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 248.