НЕВДА́ВАНО, НЕУДА́ВАНО. Присл. до невда́ваний, неуда́ваний. Був [Суліман] невдавано пригнічений смертю Аркадія (Вільде, Сестри.., 1958, 158); Покрокував (Юрко] собі на вулицю .. І все такий же удавано веселий. І все такий же неудавано нашорошений (Ряб., Жайворонки, 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 253.