НЕВДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан, при якому людина не відчуває задоволення. В положенні Ядзі нічого не змінилося, лише збільшилося.. невдоволення з самої себе (Кобр., Вибр., 1954, 97); В нього з’явилося дивне почуття невдоволення чи ревнощів до людей, що ремонтували паровоз (Чорн., Визвол. земля, 1950, 108); // Вияв такого почуття і стану. В міру того, як зростають і розвиваються суперечності, властиві буржуазному суспільству, зростає також і невдоволення трудящої і експлуатованої маси капіталістичним ладом (Програма КПРС, 1961, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 254.