НЕВДОВО́ЛЕНО. Присл. до невдово́лений. — Ну, ти його тільки торкни, котигорошка, то він зараз і розсиплеться, — невдоволено промовив Остап (Коцюб., І, 1955, 349); Дівчина невдоволено зиркнула на брата і розповідала далі (Ірчан, II, 1958, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 254.