НЕВИГА́ДЛИВИЙ, а, е.
1. Нездатний вигадувати, винаходити.
2. Який не потребує великої мудрості; звичайний формою, змістом; простий, нескладний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 256.