НЕВИЛА́ЗНИЙ, а, е, розм.
1. по якому важко пройти, з якого не можна вибратися; непролазний. З правого боку у нас непролазний ставок, з лівого — невилазне провалля (Стар., Облога.., 1961, 11); Дощ. Валки машин в невилазних калюжах (Довж., І, 1958, 357).
2. перен. Якого важко позбутися. Те все перенесе тільки гартована у лихій долі, у щоденній недостачі та невилазних злиднях людина… (Мирний, І, 1954, 50); Жінка твоя ось що каже, Танасію: нема їй чим жити, борги невилазні, хочуть Худик та Косован вашу хату за борги відсудити (Мур., Бук. повість, 1959, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 258.