НЕВИЛІКО́ВНИЙ, а, е. Якого не можна вилікувати; // Який не піддається лікуванню (про хворобу). На табуреті, недалеко від столу, сидів блідолиций, напевне хворий на якусь невиліковну хворобу чоловік (Збан., Сеспель, 1961, 321); // перен. Якого не можна позбутися. На фоні швидкого і неухильного розвитку економіки соціалістичних країн.. особливо яскраво виступають невиліковні пороки капіталістичної економіки (Ком. Укр., 4, 1968, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 258.