НЕВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е. Не переданий голосом, не виражений словами; не виявлений тим чи іншим способом. Тихо походжаючи по стежці, вона все думала невимовлені, ненаписані думки-гадки (Л. Укр., III, 1952, 583); Він намагався говорити діловито і трохи суворим тоном, а в очах світилась невимовлена глибока добрість (Донч., Шахта.., 1949, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 258.