НЕВИМО́ГЛИВИЙ, а, е.
1. З надто скромними вимогами, запитами, який задовольняється будь-чим.
2. Який не потребує чого-небудь у значній мірі. Виноград порівняно невимогливий і до вологи (Наука.., 2, 1957, 21); Кизил — досить посухостійка рослина, невимоглива до грунту (Колг. Укр., 11, 1961, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 259.