Слово "невинний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НЕВИ́ННИЙ, НЕВИ́НЕН, неви́нна, неви́нне.

1. Який не має за собою вини; який не зробив нічого злочинного. [Прісцілла (кидається до Руфіна):] Мене в’яжіть! Мій чоловік невинен (Л. Укр., II, 1951, 423); Яке це божевілля на невинних людей нападати! (Хижняк, Килимок, 1961, 91).

Неви́нна кров — кров людини або живої істоти, за якою немає ніякої вини. [Четвертий голос:] Покарає Зевс за кров невинну (Л. Укр., II, 1951, 306).

2. Морально чистий, непорочний. Я не забуду щастя дотику до її шовкових кучерів, не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, — моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (Коцюб., І, 1955, 420); Вона справді любила його всім своїм щирим, невинним, дівочим серцем (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 355); // Який виражає моральну чистоту, непорочність. Лице твоє, чудове і невинне, Отут раз в раз у серці мо́їм сяє (Фр., XIII, 1954, 241); За Тимофієм.. виступала гарна молодичка, поблискуючи не дуже невинними очима, й усміхалася (Хотк., II, 1966, 382); // Пов’язаний з морально чистою, непорочною поведінкою. В голосі Степана було стільки невинної радості, що старий Волох спершу на хвилину злагіднів (Мак., Вибр., 1954, 294).

3. Наївний, простодушний, нехитрий. Невинне мріяння народників не тільки по-дитячому наївне — воно прямо шкідливе тим, що відвертає думку бідноти від класової боротьби (Ленін, 24, 1972, 6); Дорош уважно слухав розповіді селян, але відчував, що вони приходять до нього не для того, щоб розповідати такі невинні історії, а що в них на умі є щось важливіше (Тют., Вир, 1964, 160).

4. Який не завдає шкоди; нешкідливий, безневинний. Пошліть йому [князеві М. В. Шаховському] разом з просьбою свої видання белетристичні, прохайте, щоб він звернув увагу на їх невинний зміст і дозволив їх продавати в Росії (Коцюб., III, 1956, 211); Уряд і польська шляхта цілком слушно вбачали навіть у невинній культурницькій роботі серед українського населення загрозу своєму безроздільному пануванню (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 259.