НЕВИСНА́ЖНИЙ, а, е. Який не може вичерпатися; невичерпний. Вірші Грибоєдова перетворилися в прислів’я і приказки; комедія його стала невиснажним рудником епіграфів! (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 260.