НЕВПО́РАНИЙ, а, е.
1. Залишений без нагляду, без піклування; недоглянутий. Сухою задухою пашить південний степ, плачуть у будках невпорані діти (Гончар, І, 1954, 521).
2. Нескошений, незжатий, не вивезений з поля; незібраний. Лихо грізно насувалося, толочачи, спалюючи невпорані врожаї радянської землі (Ле, Право.., 1957, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 270.