НЕВПІЗНА́ННЯ, я, с.: До невпізна́ння — так, що не можна пізнати. Під керівництвом Комуністичної партії радянські люди до невпізнання перетворили старі промислові райони (Наука.., 4, 1957, 3); Змінився Максим до невпізнання навіть зовні. Схуд, витягся вгору, роздався в плечах (Коз., Блискавка, 1962, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 270.