НЕВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ, ності, ж. Власт. за знач. неврівнова́жений. Барабашева неврівноваженість вабила її.., але про нього вона намагається тепер не думати (Сміл., Зустрічі, 1936, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 271.