НЕВСИПУ́ЩІСТЬ, щості, ж. Абстр. ім. до невсипу́щий. [Ярчук:] Люблю в тобі цю гарячу невсипущість думки (Мик., І, 1957, 375); Пережив ти [Київ] жах і муки, невсипущість у бою, — і тобі трудящих руки знов дали красу твою (Тич., Комунізму далі.., 1961, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 273.