НЕВСТИ́ДЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Безсоромний. Звідти, з багн магнатських, і вона [графиня] Випливла, вродлива.., Невстидливим чаром чарівна (Бажан, Роки, 1957, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 273.