НЕВІДДІ́ЛЬНИЙ, а, е. Якого не можна відділити, відокремити від чого-небудь. Сьогодні думи Шевченка є невіддільні від дум нашого народу (Тич., III, 1957, 128); Червона Армія невіддільна від своєї плоті — радянського народу, який її породив (Десняк, Опов., 1951, 93); Любов до Батьківщини невіддільна від любові до рідного краю, рідної природи (Ком. Укр., 2, 1966, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 262.