НЕВІДХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Якого не можна відвернути, уникнути; невідворотний. — Я тілько почував невідхильну потребу щодня бачити її (Фр., IV, 1950, 287); Життя з невідхильною переконливістю доводить, що тільки при соціалізмі можливий справжній розквіт вільної художньої творчості (Мист., 2, 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 264.