НЕГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Позбавлений здатності горіти. Скільки сліз було там [в ущелинах] пролито, від яких і той ханський негорючий камінь горів! (Гончар, Тронка, 1963, 177); Негорюча частина палива складається з мінеральних речовин — золи.. (в тому числі і негорючої сірки) та води (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 279.