НЕГІ́ДНО. Присл. до негі́дний 2, 3. Поводити себе негідно; // у знач. присудк. сл. Непристойно, підло, ганебно для кого-небудь. [Андрій:] А щодо спокою, я думаю, що негідно людини поводитись неспокійно, якщо тільки вона мав фізичну силу затримувати хоча б тільки облуду спокою (Л. Укр., III, 1952, 720); — А що, по-твоєму, бути робітником — негідно? (Донч., V, 1957. 462).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 277.