НЕДОВЕ́РШЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до недове́ршений. Навколо ще почувалась похапливість і недовершеність, але три райони міста мали вже цілковито європейський вигляд (Рибак, Помилка.., 1940, 118); Я ліз у вигадану складність, Шукав того, чого нема. Знаходив лиш думок безладність, Та недовершеність ума (Бичко, Простота, 1963, 31); Недовершеність деяких оповідань.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 289.