НЕДОГА́ДЛИВИЙ, а, е. Нездатний догадуватися; некмітливий. [Мусій:] Який же бо ти недогадливий! Хіба ти не бачиш, що в пляшці вже нічого нема? (Гр., II, 1963, 566); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Март., Тв., 1954, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 290.