НЕДОГА́Р’Я, я, збірн., діал. Недогарки (див. недо́гарок 1). Величезні стоги розлізлися, розпалися; замість них страшенні купи попелу й недогар’я чорніють (Мирний, IV, 1955, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 290.