НЕДОЛА́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до недола́дний. Мічурін раптом так розсердився на себе за недоладність початої промови, що навіть стукнув палицею об підлогу (Довж., І, 1958, 453); В ім’я щасливого майбутнього Нечуй-Левицький сатиричним пером викривав усю недоладність і нікчемність тогочасної дійсності (Вітч., 1, 1964, 147).
2. Помилка, допущена ким-небудь через неуважність, невміння і т. ін.; недолік. Нам треба врахувати всі недоладності, щоб виправити їх у наступних боях (Шиян, Партиз. край, 1946, 194); Джон відповідав, що робота йде добре, але недоладності ще є (Собко, Любов, 1935, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 293.