НЕДОРОГИ́Й, а́, е́. Який коштує небагато грошей; порівняно дешевий. Тепер він уже став музикою, купив собі недорогу скрипку (Н.-Лев., II, 1956, 172); Він вгору йде по сходах в пальті недорогому (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 98); // У якому послуги коштують дешево. Ми зупинилися в недорогому, але чепурненькому готелі (Досв., Вибр., 1959, 105); // Невеликий, невисокий (про ціну). Недорога ціна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 298.