НЕДОРОЗВИ́НЕНИЙ, а, е. Який зупинився або затримався в своєму розвиткові, рості; який не досягає повного розвитку, не має потрібних якостей; неповноцінний. Походженням людини від тварин пояснюється наявність в її організмі недорозвинених і, як правило, непрацюючих органів (Зоол., 1957, 198); У хворих рослин знижується інтенсивність асиміляції, внаслідок чого рослина стає недорозвиненою і нерідко гине (Зерн. боб. культ., 1956, 212); //Який характеризується недостатнім чи загальмованим розвитком розумових здібностей.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 298.