НЕДО́РО́СТОК, тка, ч., розм.
1. Людина, що не досягла повноліття. — Переросток я чи як це по-вашому? — Скоріше недоросток, — грубо зауважує Мар’яна (Гончар, Людина.., 1960, 36).
2. Невелика на зріст людина. То не біда, що молода, не гріх, що в ластовинні, біда, що зверху погляда, мовляв, не ми [хлопці] в тім винні, що недоросток, а батьки (Дор., Три богатирі, 1959, 31).
3. перен. Нерозумна, малоосвічена, нерозвинена людина. — Недоросток і ледащо [Хома] — шукає виправдання своїм лінощам (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 525).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 298.