НЕДОРУЙНО́ВАНИЙ, а, е. Не остаточно зруйнований. Хлопці кинулися на здоровенну кучугуру цегли, з котрої, схилившись набік, високо виходив угору стовп з недоруйнованої стіни (Мирний, І, 1954, 256); Де-не-де, мов усохлії й обгорілії руки, простягались до неба недоруйнованії димарі (Морд., І, 1958, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 298.