НЕДОСКОНА́ЛИЙ, а, е. Який має недоліки, не є довершеним, не досяг досконалості. Він пошепки лепетав уривки давно забутих дитячих молитов, впереміж з власними недосконалими віршами (Довж., І, 1958, 498); // Те саме, що відста́лий 3. Майже до середини XIX століття в усіх країнах світу вапно виробляли найбільш недосконалим способом випалювання — в ямах, вогнищах, купах (Таємн. вапна, 1957, 34); // Який не розвинувся повністю (про органи людини, тварини і т. ін.); недорозвинений. Очі комах є недосконалим органом відчуттів, вони бачать тільки на короткій відстані (Захист рослин.., 1952, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 299.