НЕДОСТА́ТНІЙ, я, є.
1. Менший, ніж вимагається, ніж потрібно; неналежний. Вони з мамою позбавлені були можливості виїхати, і Рада жорстоко картала себе за недостатню наполегливість (Ю. Янов., II, 1954, 85); Позначається на врожайності.. недостатня кількість мінеральних добрив (Хлібороб Укр., 5, 1969, 28).
2. Який не відповідає певним вимогам; незадовільний, поганий. Моя підготовка до інституту була недостатньою, і склав я іспити, мабуть, випадково (Довж., І, 1958, 13); Недостатнє знання мови.. не може не позначитись негативно на поетичному творі (Рильський, III, 1956, 65); // Позбавлений переконливості, підстав, обгрунтованості. Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній (Головко, II, 1957, 553).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 299.