НЕДОТОРКА́ННИЙ, а, е.
1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. — Вартовий є особа недоторканна (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 21).
2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значимість, важливість і т. ін. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (Довж., III, 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 301.