НЕДІАЛЕКТИ́ЧНИЙ, а, е. Який заснований чи базується не на законах діалектики. Розрив змісту і форми, штучне відгородження їх з’являється внаслідок одностороннього підходу до твору, недіалектичного розуміння зв’язку змістових і формальних начал (Рад. літ-во, 9, 1965, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 284.