НЕЖДА́НО, часто з сл. негадано. Присл. до нежда́ний. Після довгої мовчанки неждано для всіх обізвався Мар’ян Поляруш (Стельмах, І, 1962, 372); Він [лист] прийшов так неждано і негадано, мов грім з ясного неба впав (Кучер, Голод, 1961, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 304.