НЕЗАГОРІ́ЛИЙ, а, е. Не покритий загаром; білий. Тільки головка його чорніє та блищить біле, незагоріле тіло крізь гостроверхий лист (Н.-Лев., І, 1956, 104); Ось оця молодиця з немовлям на руках — білолиця, незагоріла (Головко, II, 1957, 454).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 306.