НЕЗАДОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не відповідає певним вимогам; поганий. Весь комітет одноголосно визнав її роботу незадовільною (Донч., V, 1957, 497); — В пресі були сигнали про незадовільний стан вирубки бука у ваших лісах (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 307.