НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. від кого — чого і без додатка. Який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь. Після Володимира Мономаха князі перестали коритися київському князю і стали зовсім незалежними (Іст. СРСР, І, 1956, 54); Давно відомо, що художник, як і кожна людина, не може бути незалежним від суспільства, в якому живе (Талант.., 1958, 150); Космічні польоти зроблять людину незалежною від таких явищ природи, як дощ, град, посуха, вітер (Наука.., 10, 1962, 7); // Самостійний, рішучий у поведінці, діях і т. ін. (про вдачу, характер людини). Завжди дратував Вільсона загадковий Кутузов. Ввічливий, упертий і незалежний (Кочура, Зол. грамота, 1960, 352); // Який виражає або свідчить про самостійність у поведінці, вчинках і т. ін. Жолкєвський ладен був зникнути, так ображали його незалежні манери цього хлопа (Ле, Наливайко, 1957, 21); Смугле лице його незалежне, дихає завзяттям і нахабством (Тют., Вир, 1964, 96).
2. Самостійний у міжнародних відносинах та у внутрішніх справах; суверенний. Ся [радикальна] партія має ідеалом незалежне становище Венгрії [Угорщини] (Л. Укр., V, 1956, 36); Десятки нових незалежних країн з’явилось за останній час на політичній карті світу (Хлібороб Укр., 10, 1963, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 308.