НЕЗАМІ́ННИЙ, а, е.
1. Дуже потрібний, підходящий. — А щодо роботи, то ми маємо якраз таку, що .. будеш ти на ній незамінним чоловіком (Гур., Новели, 1951, 115); // у чому і без додатка. Який має велике значення; дуже важливий. Сучасна обчислювальна техніка стає незамінною в багатьох галузях народного господарства (Наука.., 2, 1963, 2); Яра пшениця є незамінною страховою культурою на випадок пересіву загиблої озимини (Хлібороб Укр., 2, 1966, 12).
2. Якого не можна замінити, відновити, поповнити і т. ін., рівноцінного якому не можна знайти. Діди, ..ніби зговорившись, доказували не раз на колгоспних зборах, що незамінних комірників нема і треба їх міняти кожен рік (Тют., Вир, 1964, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 308.