Слово "незбутній" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НЕЗБУ́ТНІЙ, я, є.

1. Який не може здійснитися, збутися; нездійсненний. [Борис (упав на коліна біля ліжка, тихо промовляє):] Ніколи я не благав нічого незбутнього (Кроп., І, 1958, 437).

2. Який не минає, від якого важко звільнитися, якого важко позбутися. Зненависть одверта й незбутня струмилася з очей гуцула і панича-улана (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 44); Учитель, сивий, згорблений, з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (Жур., Опов., 1956, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 311.