НЕЗВИ́ЧКА, и, ж. Відсутність звички до чого-небудь. Жере [піп] без пам’яті, воно йому з незвички й вадить (Коцюб., І, 1955, 300); — Дивись, аж упрів ніби трохи, — посміхнувся він. — Що то значить незвичка! (Вишня, II, 1956, 76); Від незвички курити він закашлявся і відкинув цигарку геть (Ткач, Крута хвиля, 1956, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 312.