НЕЗДУ́ЖАТИСЯ, ається, безос. Те саме, що нездоро́витися. Перед виїздом Прісьці щось усе нездужалося (Мирний, III, 1954, 20); Нездужається їй — з усього видно — і зі змученого лиця, з повільних рухів (Головко, І, 1957, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 317.