НЕЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, а, е. Який не відзначається погодженістю дій, звуків, думок і т. ін. Це подружжя, так різко незлагоджене, було свого часу предметом численних розмов у львівських салонах (Фр., VI, 1951, 235); Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (Добр., Очак. розмир, 1965, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 318.