НЕЗЛО́БНИЙ, а, е. Те саме, що незлоби́вий. — Яка сама [Маруся] добра і незлобна, так і про усіх дума (Кв.-Осн., II, 1956, 62); Патер виглядав таким простодушним, одвертим і незлобним, що годі було навіть уявити собі, щоб він міг писати доноси на своїх собратів (Фр., II, 1950, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 319.