НЕЗМІ́РЯНИЙ, а, е. Те саме, що незмі́рний. Небо незміряне всипане зорями, — Що то за божа краса! (Стар., Поет. тв., 1958, 31); Летять у незміряну далеч, Час підкоривши в путі, Ті, Кому стало замало Земного життя у житті! (Брат., Грудка.., 1962, 56); Ти не дивуй мені, брате, Моє горе незміряне, туга моя невиплакана (М. Ол., Чуєш.., 1959, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 320.