НЕЗНА́ЄМИЙ, а, е, заст., поет. Невідомий. Не із Литви йде князь сподіваний, Ще незнаємий, давно жаданий (Шевч., II, 1963, 95); Розкривали вони [гуцульські оповідання] перед нею нові світи в туманах невідомості, квітли квіти незнаємі (Хотк., II, 1966, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 320.