НЕКОРИ́СЛИВИЙ, а, е. Який не прагне до наживи, власної вигоди і т. ін. (про людину). Наташа, Вадим були щирими некорисливими людьми, багато працювали для інших, часто зовсім забуваючи про себе (Бойч., Молодість, 1949, 151); // Власт. такій людині. Її некорислива любов до світу збагатила мене, наситивши міцно силою для тяжкого життя (Горький, Дитинство, 1947, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 328.