НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, а, е.
1. З низьким рівнем культури; відсталий. Боже, які ми ще некультурні (Коцюб., III, 1956, 306); Некультурна країна; // Який свідчить про чию-небудь темноту, відсталість. Їде він [агроном] повнісінький бажання, повнісінький пориву, енергії допомогти темному селянинові в його некультурній праці (Вишня, І, 1956, 135).
2. Який не має культурних навиків; грубий. Грубий, некультурний гуцул голосно називав такі часті [частини] тіла, про які станіславівська дячиха навіть сумнівалася, чи взагалі вони можуть у неї існувати (Хотк., II, 1966, 363); Мама сердиться моя, Некультурний, каже, я. — Це чому? — питаю в мами. Каже: — Лишенько моє! Цукор ти береш руками, А для цього ложка є (Перв., Райдуга.., 1960, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 330.