НЕЛАСКА́ВИЙ, а, е. Який не виявляє ласки, ніжності, лагідності, привітності у ставленні до кого-небудь; суворий, непривітний. — Хоч і увивається [Улас] коло роботи добре, але якийсь неласкавий вдався: не поклониться, не подякує; все поглядає на людей або скоса, або спідлоба (Н.-Лев., III, 1956, 288); Він був неласкавий, суворий; вічна турбота ховалась у нього під волохаті брови (Коцюб., II, 1955, 51); * Образно. — Треба гартуватись, бо життя, що йде назустріч, кострубате й неласкаве (Вільде, Сестри.., 1958, 213); // до кого. Який неприхильно, непривітно ставиться до кого-небудь. — Чому ж се така до мене неласкава? Чом не заговориш до мене? (Вовчок, І, 1955, 254); // Який виражає або в якому виявляється чиясь суворість, непривітність, неприхильність, немилість до кого-небудь. Не вважаючи на неласкаве вітання, Раїса зразу почула симпатію до цеї старосвітської фігури в чорній міщанській одежі (Коцюб., І, 1955, 319); Вона кидає неласкавий погляд на Майку (Ю. Янов., І, 1954, 189); Він приносив попу якийсь лісовий подарунок, зосереджено вислухував про себе неласкаві слова.. і знову прямував у ліси (Стельмах, Хліб.., 1959, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 330.