НЕ́ЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка. Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (Н.-Лев., І, 1956, 88); Побажавши молодим щастя та дрібних діточок, ще й приказавши притому Тосі — "краще полин їсти, ніж а нелюбом за стіл сісти".., — Боженко поспішив до гурту поважних людей (Смолич, Мир.., 1958, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 332.