НЕМОВЛЯ́, я́ти, с. Дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина. Від’їжджаючи, він покинув їх [дітей] майже немовлятами (Фр., VI, 1951, 375); Пригорнувши до себе двомісячне немовля, раптом заквапилася [Горпина] (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); Якась дівчина провезла повз них немовля в колясці. І звичайно, в ротику немовляти соска (Руд., Остання шабля, 1959, 469); * У порівн. Я відчув, що я безпомічний, як немовля (Ю. Янов., II, 1958, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 338.